Небесна сотня. Пам’яті Героїв Майдана. Вірші та кліп про небесну сотню

Небесна сотня. Герої не вмирають

Небесна сотня вірші

Гей, пливе кача…

пісня-присвята Небесній сотні Гей, пливе кача- Піккардійська терція. (Якщо хочете завантажити пісню “Гей, пливе кача” тисніть на посилання, а потім правою кнопкою миші виберіть “зберегти як”)

Гей, пливе кача… (текст, слова пісні)

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Небесна сотня Вірші про Майдан

Небесна Сотня В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

небесна сотня

Loading...

Схожі привітання

3 коментарі до “Небесна сотня. Пам’яті Героїв Майдана. Вірші та кліп про небесну сотню

  1. Zozule4ka Автор запису

    Пливе кача Піккардійська терція. Неофіційний кліп Небесна сотня “Гей, пливе кача”

  2. Наталія Волинець

    Небесна сотня

    Чому ви, матінко, в сльозах,
    Чому дивлюсь згори додолу,
    Чому кружляю в небесах
    Над рідним Києвом по колу?..

    Чи це наснилося мені,
    То, прошу, розбудіть скоріше,
    Що ніби тіло у труні
    Моє лежить і вже не дише.

    А поряд мене ще стоять
    Під прапорами домовини.
    Згори дивлюся – в них лежать
    Мої вояки-побратими.

    Кругом палаючі свічки…
    І зникли всі криваві плями…
    Їх змили нині сліз річки
    Пролиті у церквах над нами.

    Дивлюсь на все з таких висот,
    Де навіть сокіл не літає,
    Де тиша, що не знає нот,
    Тому ніколи не співає…

    Які незвичні почуття…
    Невже тепер я крила маю?
    Чи може, я пішов з життя?..
    Чому ж біль досі відчуваю?

    За рідну землю і братів
    Усіх, хто вийшли на майдани
    Супроти влади і катів –
    Щем невимовний ятрить рани.

    О Боже, як чоло болить
    Пробите кулею, в нім дірка!
    Я пам’ятаю – впав й за мить
    Злетів у небо, наче зірка.

    Так… так! Нарешті зрозумів!
    Та це ж мене Майдан ховає,
    І той сумний церковний спів
    В останній путь випроводжає.

    Гадаєте мене нема?
    Але, повірте, я існую!
    Душа свідома і жива,
    Все бачу, розумію, чую.

    Не маю я тепер очей,
    Та сліз моїх прозоре море
    Проллється навесні дощем
    На землю, на її простори.

    Я не один посеред хмар,
    Нас тут вже є “Небесна сотня” –
    Поклавші серце на вівтар
    І душу, що не є самотня.

    Тепер ми вільні назавжди
    У світі, де нема тиранів,
    Нема страждання і біди
    І, головне, нема кайданів.

    Не плачте, мамо, Божий суд
    Свій вирок виніс вже по суті.
    А ми несемо варту тут
    Людьми і Богом не забуті!

    23. 02. 2014 р.

Напишіть відгук

Цей сайт використовує Akismet для зменшення спаму. Дізнайтеся, як обробляються ваші дані коментарів.