Небесна сотня. Пам’яті Героїв Майдана. Вірші та кліп про небесну сотню

Небесна сотня. Герої не вмирають

Небесна сотня вірші

Гей, пливе кача…

пісня-присвята Небесній сотні Гей, пливе кача- Піккардійська терція. (Якщо хочете завантажити пісню «Гей, пливе кача» тисніть на посилання, а потім правою кнопкою миші виберіть «зберегти як»)

Гей, пливе кача… (текст, слова пісні)

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача по Тисині.
Мамко ж моя, не лай мені,
Мамко ж моя, не лай мені.

Гей, залаєш ми в злу годину,
Залаєш ми в злу годину.
Сам не знаю де погину,
Сам не знаю де погину.

Гей, погину я в чужім краю,
Погину я в чужім краю.
Хто ж ми буде брати яму?
Хто ж ми буде брати яму?

Гей, виберут ми чужі люди,
Виберут ми чужі люди.
Ци не жаль ти, мамко, буде?
Ци не жаль ти, мамко, буде?

Гей, якби ж мені, синку, не жаль?
Якби ж мені, синку, не жаль?
Ти ж на моїм серцю лежав,
Ти ж на моїм серцю лежав.

Гей, пливе кача по Тисині,
Пливе кача в по Тисині.

Небесна сотня Вірші про Майдан

Небесна Сотня В ПАМ’ЯТЬ ПРО ЗАГИБЛИХ НА МАЙДАНІ

Мамо, не плач. Я повернусь весною.

У шибку пташинкою вдарюсь Твою.
Прийду на світанні в садок із росою,
А, може, дощем на поріг упаду.
Голубко, не плач. Так судилося, ненько,
Вже слово, матусю, не буде моїм.
Прийду і попрошуся в сон твій тихенько
Розкажу, як мається в домі новім.
Мені колискову ангел співає
I рана смертельна уже не болить.
Ти знаєш, матусю, й тут сумно буває
Душа за тобою, рідненька, щемить.
Мамочко, вибач за чорну хустину
За те, що віднині будеш сама.
Тебе я люблю. I люблю Україну
Вона, як і ти, була в мене одна.

Оксана Максимишин-Корабель

небесна сотня

Схожі привітання

Небесна сотня. Пам’яті Героїв Майдана. Вірші та кліп про небесну сотню: 3 комментария

  1. Zozule4ka Автор записи

    Пливе кача Піккардійська терція. Неофіційний кліп Небесна сотня «Гей, пливе кача»

  2. Наталія Волинець

    Небесна сотня

    Чому ви, матінко, в сльозах,
    Чому дивлюсь згори додолу,
    Чому кружляю в небесах
    Над рідним Києвом по колу?..

    Чи це наснилося мені,
    То, прошу, розбудіть скоріше,
    Що ніби тіло у труні
    Моє лежить і вже не дише.

    А поряд мене ще стоять
    Під прапорами домовини.
    Згори дивлюся – в них лежать
    Мої вояки-побратими.

    Кругом палаючі свічки…
    І зникли всі криваві плями…
    Їх змили нині сліз річки
    Пролиті у церквах над нами.

    Дивлюсь на все з таких висот,
    Де навіть сокіл не літає,
    Де тиша, що не знає нот,
    Тому ніколи не співає…

    Які незвичні почуття…
    Невже тепер я крила маю?
    Чи може, я пішов з життя?..
    Чому ж біль досі відчуваю?

    За рідну землю і братів
    Усіх, хто вийшли на майдани
    Супроти влади і катів –
    Щем невимовний ятрить рани.

    О Боже, як чоло болить
    Пробите кулею, в нім дірка!
    Я пам’ятаю – впав й за мить
    Злетів у небо, наче зірка.

    Так… так! Нарешті зрозумів!
    Та це ж мене Майдан ховає,
    І той сумний церковний спів
    В останній путь випроводжає.

    Гадаєте мене нема?
    Але, повірте, я існую!
    Душа свідома і жива,
    Все бачу, розумію, чую.

    Не маю я тепер очей,
    Та сліз моїх прозоре море
    Проллється навесні дощем
    На землю, на її простори.

    Я не один посеред хмар,
    Нас тут вже є «Небесна сотня» –
    Поклавші серце на вівтар
    І душу, що не є самотня.

    Тепер ми вільні назавжди
    У світі, де нема тиранів,
    Нема страждання і біди
    І, головне, нема кайданів.

    Не плачте, мамо, Божий суд
    Свій вирок виніс вже по суті.
    А ми несемо варту тут
    Людьми і Богом не забуті!

    23. 02. 2014 р.

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *