Пісня та вірші коханій людині

коханій людині

LOBODA — Кохана

Вірші коханій людині

Наперекір вітрам і болю,
І всьому злу наперекір
Я намагалась вирватись на волю,
Зробити все, щоб поруч буть, повір.

загрузка...
загрузка...

Летіла вихором до тебе
І відчувала я пекельний щем.
Я піднімалась з пилом в небо,
А потім падала з дощем.
Перетворилась я на роси,
І залишалась на землі,
Мені здавалось,наче сльози
Лились з очей твоїх рясні.
Дощем була,і падала із неба,
А потім плавала в ріці.
Спустилась з снігом я до тебе
Й померла на твоїй щоці.

***

Хочу пригорнутися до тебе,
Ти — мій милий, ніжний, дорогий…
Я для тебе зірву сонце з неба,
Подарую місяць золотий.

Я тебе поцілую вустами,
Доторкнусь до твоєї руки.
Я кохаю тебе до нестями
І кохатиму вічність, роки…

Я тобою живу, бо ти — ангел!
Ти мене розумієш завжди.
І коли зустрічаюсь з тобою,
То не йди вже додому, зажди.

Хай я ніжно тебе поцілую,
Скажу тихо «кохаю» тобі,
Твої очі любов’ю зігрію…
Ми ніколи не будем в журбі.

Наше щастя найбільше у світі!
Бо я вірю у нашу любов,
Бо ми разом коханням зігріті.
Хочу бути завжди я з ТОБОВ!!!

***

Тебе кохала, лиш Тебе любила,
Тобі одному серце віддала, 
Лише для Тебе душу я відкрила, 
Повірити в усе змогла. 
Твої вуста я відчувала, 
Твої слова у серці берегла. 
Тебе одного я кохала. 
Хоч Ти не мій, та я Твоя. 
Тебе любити я хотіла, 
Для Тебе всі мої вірші. 
Та чуть Тебе я більше не зуміла, 
Слова Твої змили дощі. 
І сонце в хмарах заховалось, 
І вітер мрії розігнав, 
Твоє кохання відцуралось, 
Мене Ти більше не кохав. 
І серце моє вщент розбите 
Лежить, і крапельки дощу 
Його, холодне, не зігріте, 
Омиють в пору дощову. 
І тихий вітер не повіє, 
Не прожене мої жалі. 
Для мене сонце вже не гріє, — 
Ми не разом і назавжди. 
Я вірила Твоїм словам, 
Твоїм цілункам і обіймам. 
Ти залишивсь в моїх думках, 
Та серцем я не вірю більше. 

***

Послухай сонечко моє,
Коли побачила тебе,
У мене серденько розстало,
Тебе любити забажало.
Ти від усіх на світі кращий,
Не відпущу тебе нізащо,
Аж поки серденько твоє, Любить не буде як моє.

***

Любов-це музика душі твоєї,
Це почуття провини і жалю,
Це міра радості й печалі,
Це ніжність слів «тебе люблю».

Любов-це біль солодка і кривава,
Це спогади приємні і сумні,
Це пісня, що в думках лунає,
Це запах квітів на весні.

Любов — це світло і безодня,
Це одночасно тиша й шум,
Це тисяч поглядів бажання,
Це щастя оповите в сум.

***

А він вважав так буде краще
Забути все життя… а нащо
Навіщо нам на серці шрами
А на душі болючі рани

Втікав від горя і розлуки
І просто бавився від скуки
За нею сумував роками
Але вона уже не з нами

Він розумів : «Її немає»
Та досі він її кохає
Він не забув… він пам’ятає
І іншої він нешукає

Він не шукає… а навіщо
Шукати те, що колись втратив
До того ж вона поруч, близько
Та він не може обійняти

Не може бо вона вже ангел
Що зберігає його душу
Сто раз просив її : «Залишся!»
Вона йому : «Летіти мушу»

Так прошепотала й сліду не стало
Хоча сама вона довго ридала
Ридала не звичними для нас сльозами
Ридала і вітром, дощем й грозами

А він все чекав її знову і знову
Таку ж і відкриту і загадкову
Таку що завжди прийде й допоможе
Без неї й без повітря він жити не може

Не може не хоче, не буде не стане
Любити й після смерті не перестане
Він буде любити і в щасті і в горі
Чекатиме її на суші й у морі

Та якось одного фатального разу
Він покликав її, вона ж прийшла не відразу
Вона прилетіла, але запізнилась
Життя коротке в одну мить закінчилось

Що правда перед смертю він її побачив
У сні розмовляв з нею і просив пробачить
Просив не гніватись на нього
Він хотів бути з нею і помер заради того.

 

Схожі привітання

Пісня та вірші коханій людині: 1 комментарий

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *